Читайте також: "Синій кит" повернувся: нові смертельні завдання для дітей

Досвідчений психолог одразу побачить в групі дітей єдиних у сім'ї — навколо них завжди трохи більше вільного простору, на стільці сидять, як на троні. Коли дітей чимось пригощають, вони підійдуть по-царськи, не поспішаючи, бо живуть із відчуттям свого виняткового місця у житті.

На початку минулого століття, коли простір дитячої ділили щонайменше 10 різновікових братів та сестер, позицію «один вдома» психотерапевти вважали майже патологією. У спецлітературі постійно цитувалася фраза американського психолога Холла про те, що бути єдиною дитиною — значить мати хворобу в собі. Сучасна психологія не така радикальна з цього приводу, але унікальні властивості таких дітей підтверджує.

За словами дитячого психолога Світлани Ройз, вони єдині не звикли ділити ресурс з іншими. Ситуація: батьки дають чаду цукерки, він намагається пригощати ними всіх, але дорослі зазвичай відмовляються. Через деякий час він перестає ділитися, повіривши в міф: всі ресурси в цьому житті належать йому. Коли така дитина виростає, сідає за стіл і з'їдає всі котлети, розраховані на сім'ю. Не тому, що махровий егоїст, а через стереотип поведінки.

Старша дитина завжди буде більш егоїстична, ніж молодші
Старша дитина завжди буде більш егоїстична, ніж молодші
freepik.com

Такі діти важко поділяють чужу думку. Вони наполегливіше за інших наполягають на своїх правилах і готові йти на конфлікт, аби тільки останнє слово залишилося за ними. Схожі душевні якості притаманні тим, у кого різниця з братами та сестрами перевалює за 10 років. Їх відносять до змішаного психотипу — єдиної і першої чи другої дитини.

Вивчивши зв'язок між порядком народження в сім'ї та характером, американський психолог Маргарет Лотас дійшла висновку:

«Найстарша дитина орієнтована на дорослих. Вона серйозніша, чутливіша, вразливіша і дуже болісно переносить покарання. Первісток сумлінний і слухняний, він охоче читає, любить робити щось разом із старшими. Він чи мамин синочок, боязкий і слухняний; або дуже впевнений у собі, незалежний та спокійний».

Було зроблено ще одне цікаве спостереження: у сім'ях різної величини перша дитина за своїми досягненнями набагато випереджає інших, адже вона змушена грати ведучу роль, спочатку серед братів і сестер, пізніше - у соціумі.

Перша дитина має велике почуття відповідальності, за своєю натурою вона захисник традицій, хранитель сімейних цінностей, спадкоємець, сполучна ланка між батьками та своїми братами і сестрами.

Друга дитина: бунтівник

Альфред Адлер, основоположник індивідуальної психології, так описав психотип другої дитини:

«Це бунтівник. Він неохоче прислухається до голосу авторитету і з задоволенням підбурюватиме молодших братів та сестер проти старшого та батьків. Друга дитина часто не рахується зі звичаями. У ній сидить першовідкривач, піонер, який хоче прорватися у невідоме».

Перша дитина захищає своє місце під сонцем, а друга його завойовує. Однак, на переконання Світлани Ройз, маленькі суперники легко знайдуть дорогу один до одного, якщо їхні батьки оточують обох дітей однаковою турботою і ніжністю, однаково заохочують кожного. Така поведінка стане найкращим засобом для подолання труднощів у відносинах.

Важливо, щоб між братами та сестрами була дружба
Важливо, щоб між братами та сестрами була дружба
freepik.com

Третя дитина: аутсайдер

Перша і друга дитина належать один одному, як би часом вони не відрізнялися характером і темпераментом. Вони створили свій мікросвіт, як раптом у нього вторгається «чужинець» — третя дитина.

Його становище стає особливо складним, якщо з народження другої дитини пройшло досить багато часу.

Нерідко треті діти почуваються аутсайдерами, вони живуть з присмаком неповноцінності. Такі діти прагнуть зайняти своє місце серед інших, але не позбавляються відчуття, що вони не надають йому значимості. І це відчуття зберігається протягом усього життя.

Як правило, у третіх дітей розвивається недовірливість. Вони або замикаються і споруджують стіну між собою та світом, абоз бирають всі свої сили, вириваються з кайданів комплексів і намагаються силою завоювати те, що їм було дано.

Сімейна сцена: хто грає головні ролі

Що ж відбувається з подальшими дітьми? За спостереженнями Карла Кеніга, четверта дитина, як видання кишенькового формату першої, захисник і шанувальник традицій.

Соціальні якості п'ятої і шостої схожі на характеристики другої та третьої. Проте риси пізніших дітей не такі виражені, як у перших трьох. 

На сімейній сцені перші троє гратимуть головні ролі, а решта частіше залишатиметься на задньому плані.

Вам буде також цікаво почитати: 

Мама не против: эксперименты детей звезд со своим полом

Как выглядят жены и дети главных крашей украинцев