Олег Панюта: «Бажання розповісти новину так, щоб її запам’ятали – це моя робота»

9 октября 2018, 16:35

Гостем другого випуску нового сезону шоу «Без краватки» на НЛО TV з Іванною Онуфрійчук став відомий журналіст і ведучий інформаційно-аналітичної програми «Сьогодні. Підсумки з Олегом Панютою» на телеканалі «Україна» Олег Панюта.

Олег Панюта: «Бажання розповісти новину так, щоб її запам’ятали – це моя робота»

Пресс-служба НЛО TV

Він розпочав свою кар’єру в медіа більше 20 років тому. За цей час Олег встиг попрацювати автором, редактором, ведучим і навіть має досвід зйомок у кіно. Про своє дитинство, захоплення музикою та особисте життя Олег Панюта розповів в інтерв’ю Іванні Онуфрійчук

Олеже, ти вживаєш якісь енергетичні напої – тому що не зрозуміло, як можна протягом декількох років прокидатись на роботу о 3:20 ранку?

Ні в якому разу. По-перше, мені допомагає кава. Ну а, по-друге, бажання працювати.

Кава і сигарети часто ходять поряд. Розкажи, як ти кинув курити?

Я почав курити на постійній основі з моменту своєї першої сесії у виші. Варто зазначити, що з точки зору батьків і вчителів я завжди був ідеальним учнем. Але коли я потрапив у студентське середовище, на мене почали впливати зовсім інші чинники (усміхається). І так було в моєму житті до 38 років, коли ми з дружиною вирішили народити другу дитину. Моя жінка сказала: «Я тобі – доньку, ти мені – цигарки». І це був один з найпростіших способів позбавитись поганої звички.

В житті ти спокійний і врівноважений чоловік, проте я знаю, що ти любиш «ганяти» на авто по автодрому «Чайка» – звідки така любов до швидкості?

Це не відбувається кожного дня, але я отримаю задоволення від того, що перебуваю там. Проте я їзджу зі справжнім автогонщиком лише на пасажирському сидінні – я боюся сідати за кермо. Адже в мене немає того досвіду і майстерності, щоб управляти такими машинами.

На чому ти їздиш зараз?

Я приїхав на це інтерв’ю на «батарейці» – Nissan Leaf. А до цього я 15 років їздив на Subaru. Зараз, на жаль, «ера Subaru» в моєму житті закінчується, і електромобіль – це моє майбутнє.

Колеги нагородили тебе дивним прізвиськом «вобла» – звідки воно взялося?

Так мене якось назвала моя кума (кумою Олега Панюти є журналістка та телеведуча Яніна Соколова, – журн.), коли одного часу я сильно схуд. Тоді вона сказала, що я схожий на в’ялену воблу, але я досі не розумію, що це таке. Я не п’ю пиво, тому що не отримую від нього задоволення, а от вобла для мене – це пряма асоціація з пивом. Ну от скажіть: де я, а де вобла? (сміється).

У школі ти був найкращим у швидкочитанні – в першому класі читав 151 слово за хвилину. З тих пір твої здібності якось змінилися?

Я дуже добре пам’ятаю цей момент у школі, адже жінка, яка перевіряла в нас швидкочитання, тоді передала моїй мамі, що готова поставити мені дві п’ятірки: за швидкість і за виразність читання. Можливо, в мене вже тоді було бажання розповісти про щось так, щоб мене запам’ятали – сьогодні це моя робота.

Ти як людина, яка розглядала мрію бути актором, кого хотів би зіграти в кіно?

Моє бажання стати актором було вторинним. Первинним було бажання співати. Мені ще зі школи здавалося, що я достатньо непогано співаю. В 9-му класі стався випадок, коли один із школярів-акторів при театрі-студії відмовився від своєї ролі. Я їм в цьому допоміг, бо я був тим хлопчиком, який ніколи нікому не відмовляє (усміхається). Взагалі, я вважаю, що не можна жалкувати за тими рішеннями, які ти прийняв. Можливо, вони були не такими, якими би ти хотів, щоб вони були в той момент. Але ти зробив свій вибір – і він не може бути поганим, бо він твій.

Окрім акторства, ти ще маєш досвід у проведенні аукціонів – звідки взялося це захоплення?

Це взялося від бажання допомогти людям. Проте я не можу сказати, що отримаю від цього задоволення, адже часто це благодійні заходи. Вони проводяться для людей, які часто приходять туди не для того, щоб витратити гроші на благочинність, а взяти участь у модному дійстві. І коли людина не має на меті розлучитись з певною сумою грошей заради благодійної справи, то як би я не танцював біля одного з лотів – нічого не вийде. Це найскладніша історія в аукціоні – мені треба визначити, як «додавити» ту людину, яка на крок від прийняття рішення. Але неможливо змусити це робити тих людей, які не ставлять собі за мету робити хоч якісь витрати на таких заходах.

Твоя дружина зовсім не публічна особистість?

Їй не дуже подобається бути поруч зі мною на публічних заходах. Робить вона це тільки тоді, коли необхідно. Їй до вподоби тиша, спокій і домашній затишок. Марина також журналістка, ми познайомились ще під час навчання. Зараз вона цілком віддає себе своїй родині. Тобто вона не працює за фахом, але мені іноді здається, що її робота складніше за те, що роблю я – на 45 хвилин щонеділі виходжу в прямий ефір.