Новорічні свята з українською інтелігенцією: як святкували Михайло Грушевський та Леся Україна?
Українське суспільство завжди було релігійним, люди любили наслідувати традиції й Різдво не виняток. Як нація українці почитають загальні правила святкування: готувати кутю та дванадцять пісних страв на Святий Вечір, колядувати та навіть дивитись новорічні та різдвяні фільми.
Звичайно, кожна родина має власні сімейні традиції, які додають особливого шарму для їхнього домашнього святкування. А як святкували Різдво раніше, у минулому столітті? Як його святкували видатні особистості минулого України?
У родині відомої письменниці Лесі Українки було дві головні традиції святкування Різдва. Перша, це постановка домашніх вистав для усієї родини, де Леся займалась майже усіма етапами підготовки. Починаючи з написання сценарію та закінчуючи пошиттям костюмів. Часто ставили вистави на твори Чарльза Дікенса чи Тараса Шевченка. Другою традицією було ставити дві новорічні ялинки: одну для себе іншу для сільської дітвори. Адже прикрашена ялинка була задоволенням, яке не кожна родина могла собі дозволити, тож таким чином родина влаштовувала свято й для інших.
Михайло Грушевський усім своїм серцем полюбляв це свято. Улюбленою справою для митця було убирати ялинку та проводити цей час у колі найближчих людей. Михайло мав звичку ще з юнацьких років записувати усе своє життя у щоденник, і ось так він описав Різдво 1906 року у Києві.
«Поїхали на ялинку. Було весело і приємно, ціле товариство, зібране там, робило миле вражінє. […] коло 8 [години] поїхали до Черняхівських на ялинку, яку уряджено в школі Лисенка. Тут цілком інакше, «демократичнійше», але на свій лад також приємно.»
Іншою цікавою традицією, яка була присутня у святкуванні багатьох українських письменників та цілого народу загалом – «Водіння кози». Дійство відбувається у Щедрий Вечір та головними героями були «Дід» та «Коза». Декілька учасників переодягались у костюми, найчастіше надягали кожух навиворіт та ходили вітати своїх родичів. Особливу увагу надавалось Хрещеним батькам, які мали дати подарунок чи привітати у відповідь своїх похресників. Увесь цей обряд супроводжується говорінням слів: «Кізонько-лебедонько, стань на порозі на одній нозі, — ввійдеш до хати, будемо скакати… Гоцки, гоцки!»
Михайло Стельмах у повісті «Щедрий вечір» дуже поетично розповідає про своє бачення святкування Різдва. Він писав:
«Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечiр i вона покращала, побагатшала. Її бiднiсть скрасили i вишитi рушники, i кетяги калини, i запашне сiно на покутi, й свят-вечiрнiй стiл. На ньому зараз лежать три хлiбини, грудка солi, стоять з рiзними пiсними стравами тi святешнi мальованi полумиски, що бажають добрим людям i здоров'я, i щастя, i червоного цвiту…»
Різдво це головне свято для усіх християн та українців загалом. Цей час пов'язаний з великою кількістю магічних обрядів, традицій, які зберігаються сотні років та формують атмосферу дійства. Приклади наведені вище лише одні з величезної кількості варіантів, як зробити ваше свято особливим та наблизити до традицій минулого.
Автор: Діана Драбинко
