Столичне Різдво у стилі джаз.
Нічого не личить так одне одному, як Різдво та джаз.
Джаз.
Терпкий наче морозне повтря на світанку мирного Різдвяного ранку. Солодкий, як марципани, якими діти прикрасили ялинку. Пряний, мов ковток глінтвейну. І ми. Бігаємо у святковій метушні містом, яке сяє, що та гірлянда великої новорчної ялинки. Лунко сміємося у передчутті нового щастя нового року. Дзвінко вітаємося келихами шампані. Купуємо подарунки. Втіаємо друзів, колег, знайомих і незнайомих. Так було завжди в Україні.
І так буде!
А зараз..... як у відомі різдвяній пісні "I'll be home for Christmas", у якій солдат пише своїй дружині листа і обіцяє бути з нею на Різдво поряд. Хоча б у своїх снах. Скільки нас таких, які у своїх снах бачать щасливе, веселе, тепле, світле Різдво? Ми всі. Вся країна. І тому нас не перемогти, бо нас багато.
Можна забрати у людини світло, воду, тепло, відчуття безпеки. Але ніхто в нас не відбере наше Різдво. І джаз. "Let it snow", «A Christmas Song», «Jingle bells», «I'll be home for Christmas», «Santa Claus is coming to town» різдвяні джазові хіти прозвучали яскравим променем в темній столиці у виконанні джазового секстету Аніко Долідзе від Marco concert .
Українська леді-джаз із грузинською душею. Співає серцем, оксамитовим тембром, який залишає теплий спогад про приємні миті занурення у музичний рай.
Професійна співачка, яка закінчила один із найкращих музичних ВИШів не лише України, але й світу - Київську Академію Музики імені Р.М. Глієра, де зараз і викладає. Має такий самий професійний підхід і до матеріалу, який виконує. Вона не намагається створити "колесо", яке вже створено, вона не робить нових аранжувань, не намагається змінити власним виконанням твори до невпізнаності, аби лише зробити щось, що не так, як було задумано автором, як це роблять багато виконавців. Зі слів колбатоні Аніко, вона дотримується класичних стандартів виконання джазу, оригінальних партитур і прагне досконалитися у його виконанні.
Великою приємністю було виконання української колядки "Нова радість стала" у свінговій манері.
Грузинська душа, народжена в Україні з такою теплотою і любов'ю виконує і українські і грузинські твори! І це не дивно, бо грузини дуже близькі до нас. Вони пережили ще у 90-ті роки минулого сторіччя те, що переживаємо ми зараз. Грузія, втративши Абхазію, одна з перших країн світу відчула на собі агресію русні.
Тому і приймали тепло та співчутливо родину співачки на батьківщині її батьків, де Аніко із сином була під час окупації Київщини.
Родина Аніко Долідзе - її найбільша підтримка, а її син пішов по її стопам і серйозно займається музикою, він скрипаль.
"Отож, ходимо на концерти один до одного" - посміхається співачка. До слова, концерти різдвяного джазового циклу - перші виступи колективу після початку війни. Тому для них дуже цінні. Як і оплески глядачів, квіти і компліменти, якими Аніко Долідзе прихильники щедро балували після завершення концертної програми. Не дивлячись на холодні батареї, наші вороги не змогли заморозити наші душі, бо їх гріють такі теплі люди, як митці, як дарують себе мистецтву, а своє мистецтво нам.
Автор: Наталія Кудряшова
