Світлана Солов’яненко: «Співакові потрібні прихильниці»
Музей видатного «українського соловейка» — Народного артиста України, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, Командора Італійської Республіки, Героя України Анатолія Солов'яненка — облаштований у Козині. Це затишне місце на другому поверсі колишнього дитячого садка займає три кімнати. Відвідувачі знайомляться із життям і творчістю співака — дитячі роки, період навчання, робота в політехнічному виші, потім великий співочий період. У музеї багато особистого, зібраного родиною, — світлини, мальовничі портрети співака, панно, сценічні костюми А. Б.Солов’яненка, листи вдячних слухачів, книги, платівки, диски. Експонати дають можливість перегорнути сторінки творчої долі Солов’яненка у світі, а також розповідають про те, яким був Анатолій Борисович у звичайному житті.
Світлана Дмитрівна щиро розповідає про знайомство: «Ми познайомилися з Толею на роботі, в Політехнічному інституті. Я була лаборанткою, а він викладачем. Ми жили в одній стороні міста, куди ходив один трамвай. Їхати треба було хвилин 30, і ми часто опинялися разом по дорозі додому. Я добре пам’ятаю день, коли він вперше відверто виявив мені свою увагу. Це було 8 березня 1962 року.Толя подарував мені букет квітів і запропонував провести додому. Для мене це було несподіванкою».
Вже досвідченим, зрілим співаком Солов’яненко часто гастролював світом. Він виступав у Австралії, Новій Зеландії, Бразилії, Аргентині, США, Канаді, Монголії та Японії, Німеччині, Бельгії, у Болгарії та на Кубі. Анатолій Борисович став першим українським оперним співаком, якого запросили виступити на знаменитій сцені Метрополітен-опера.
25 вересня видатному співакові, легенді України Анатолію Борисовичу Солов’яненку виповнилось би 90 років. Солов’яненко помер в липні 1999 року, не доживши двох місяців до свого 67-річчя, — помер від обширного інфаркту. Світлана прожила разом із чоловіком 37 щасливих років у любові й злагоді, виростила двох прекрасних синів (молодший син Солов’яненка Анатолій Анатолійович — головний режисер столичної Національної опери). Жінка говорить, що завжди відчувала, що живе з генієм. А на питання, чи не ревнувала вона чоловіка до прихильниць, відповідає, усміхаючись, що співакові потрібні фанатки, але тільки коли він на сцені.
Текст: Анжела Величко
