Саме для цього команда українських митців створила проєкт «Звуки Чорнобиля». Через творчість українських артистів цей проєкт допомагає по іншому подивитися на Історію, яка сплела життя стількох людей і назавжди залишиться на мапі світу найбільшою техногенною катастрофою всього в 100 км від Києва. 

Музика та пісні завжди допомагали відчути та переосмислити світові події. Саме тому до проєкту було запрошено самих різнопланових артистів. Усі вони отримали доступ до до колекції звуків, які були записані у Зоні Відчуження українським медіа художником Валерієм Коршуновим, автором проєкту ARTEFACT, та створять на їх основі власні композиції до тематичного альбому, присвяченого переосмисленню аварії. Усі артисти відвідали Зону Відчуження, та втілили усі свої думки та відчуття в нові сучасні пісні українського народу.

Вагоновожатые - український електронний гурт, який створили 2013 року колишній фронтмен дніпровського колективу «И Друг Мой Грузовик» Антон Слєпаков і гітарист Валентин Панюта, раніше відомий за харківським гуртом «Lюk», приєднався до музичного проєкту «Звуки Чорнобиля».

Антона і Валентин створили гурт у 2012 році, у Харкові. Музика Панюти виявилася тим, чого не вистачало Слєпакову в проекті НеГрузовики, який на той час вичерпав себе. Вагоновожатые випустили дебютний трипісенний синґл «Сгруппироваться» у квітні 2013 і міні-альбом «Без трамваев» (випущений 16 жовтня того ж року і записаний на кошти, зібрані шляхом краудфандінга). Потім до гурту приєднався ударник Стас Іващенко, який до цього грав в донецькому гурті DOK. Такий досить «зірковий» склад дозволяє характеризувати Вагоновожатые як супергурт. 

Першим релізом супергурту став синґл «Упасть с тандема». Після того, як у складі колективу з'явився барабанщик, «Вагоновожатые» почали давати живі концерти. Доти Слєпаков і Панюта обмежувалися студійними записами, часто не зустрічаючись особисто, але обмінюючись своїми частинами роботи через інтернет.

Музика групи пішла в сторону електроніки, похмурої, але енергійної IDM, зберігши багаті змістом тексти, що читаються речитативом. Їх перший повноцінний альбом під назвою «Вассервага» вийшов у жовтні 2015 року.

Зараз «Вагоновожатые» беруть участь у соціальному проєкті «Звуки Чорнобиля» у рамках якого представлять пісню «Касета».

 «Безумовно, тема Чорнобильської трагедії не могла пройти повз нас, вона стосується абсолютно всіх українців і жителів нашої тодішньої країни СРСР. Учасники «вагоновожатых» Стас і Андрій народилися за рік до аварії, а ми з Валентином трохи старші й бувши вже в статусі школярів пам'ятаємо той страшний рік. Цинічні першотравневі демонстрації, мовчання преси та керівництва країни та страшна тиха паніка в районі вокзалу, залізничних кас і автостанцій.

За 30 з гаком років біль відчуття гіркоти від трагедії стало ще відчутніше. На жаль, людство не захотіло почути тривожний сигнал і техногенні катастрофи трапляються з гнітючою регулярністю. Ці аварії найчастіше відбуваються як наслідок катастроф природних, але, крім того – через зношеного обладнання, жадібності або неуважності. Пам'ять про них служить важливим уроком для людства, тому що природні катастрофи можуть зашкодити нам, але не планеті, а ось техногенні несуть загрозу абсолютно всього навколишнього світу.

Я більш ніж впевнений – випадковостей і збігів не буває. Так вийшло, що першу фотосесію ВГНВЖ робила Оля Закревська, відома фотографиня, яка, як потім з'ясувалося народилася в Прип'яті й переїхала з батьками до Києва у віці двох місяців в 1986 році.

Наш новий трек називається “Касета“. Старий аудіомагнітний артефакт, який пролежав багато років в старому покинутому будинку, якимось чином вцілів і розповів свою історію. Касета – це останній актуальний носій який існував в Чорнобильській зоні. Чорнобиль, Прип'ять... так і не дізналися, що таке лазерні диски, флешки та mp3-файли.

Нашим завданням було відновити поламаний корпус, врятувати плівку, реставрувати й оприлюднити. Якщо включити запис на певну гучність можна віддалено почути звук радіації. Ми не хочемо зайвий раз акцентувати на цьому увагу, але ці звуки говорять і резонують самі за себе, як нагадування про трагедію, що сталася 34 роки тому на Чорнобильській АЕС», – коментує Антон Слепаков.

 

Проєкт реалізується компанією Лавіна Концерт за підтримки Українського Культурного Фонду та за сприяння Міністерства культури та інформаційної політики України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Національного Музею Чорнобиля, МГО «Центр ПРИПЯТЬ.ком», МГО «Європейський Інститут Чорнобиля» та проєкту ARTEFACT.