Сегодня, после нескольких месяцев домашнего времяпровождения, люди стараются найти для себя источник положительных эмоций. Для многих адреналин становится возможностью быстрой подзарядки и восполнения энергии.

Читай также: Анна Гресь: “Людям не до сортировки мусора, пока многие живут за чертой бедности“

Мы поговорили с актером шоу “Мамахохотала“ на НЛО TV Женей Яновичем про его спортивные интересы, серфинг, работу с каскадерами и желанное чувство адреналина.

Женю, що спорт означає для тебе: це підтримка фізичної форми або це ще й перезавантаження думок, медитація?

Мені здається, що якби для людей спорт був би лише підтримкою фізичної форми, то цим би займалася б критична маса людей. Для мене це величезний комплекс, в який входить усе перераховане. Також спорт – це ще й певною мірою систематизація своєї дисциплінованості. Так само завдяки йому починаєш цінувати багато моментів, наприклад, їжу, правда й ненавидіти її починаєш.

Женя Янович: "Мне нужно куда-то бежать, что-то видеть, где-то влезть" / пресс-служба

Коли тобі легше тренуватися: ввечері або вранці?

Ранкові тренування для мене дуже кайфові тим, що я о 9-10 ранку думаю, що я вже встиг зробити щось корисне. Тому, мабуть, ранкові тренування подобаються більше, бо вони заряджають на цілий день. Звичайно, якщо це не тренування ніг, бо так ходити стає складніше. Ввечері я більше люблю ігрові тренування, наприклад, побігати у футбол, а після повернутися додому і просто впасти на ліжко. Зараз почав ще практикувати стрибки на скакалці. Я чесно не думав, що це так важко.

У своїх соціальних мережах ти показуєш, як катаєшся на сноуборді та як займаєшся серфінгом. Чи можна сказати, що відпочинок лежачи біля басейну – не для тебе?

За 2-3 дні пасивного відпочинку я згораю, як у прямому, так і у переносному сенсі. Я не можу собі уявити довгий пасивний відпочинок, максимум декілька днів. Мені треба кудись бігти, щось бачити, десь влізти.

Женя Янович: "Мне нужно куда-то бежать, что-то видеть, где-то влезть" / пресс-служба

Чи подобається тобі взагалі відчуття адреналіну?

Ні, не дуже. Я і на сноуборді катаюсь обережно. В першу чергу мені подобається відчуття безпеки та комфорту. Я вважаю, що як тільки людина змогла створити собі безпечне існування, якщо ми говоримо про первісних людей, тільки після цього вона змогла адекватно розвиватися.

Як ти ставишся до стрибків з парашутом? Чи виникало у тебе бажання настільки екстремально провести час?

Того року ми знімали з Сашею Ярмаком серіал “SVOEKINO“. І у нього була ідея, щоб у 3 серії, у якій ми драйвово проводимо час, ми стрибнули з парашутом. І я, неймовірно боячись висоти, а це моя основна фобія, був готовий стрибнути заради серіалу. Але потім це все передумалось. Сам поки не знаю чи готовий, скоріше ні, аніж так.

Женя Янович: "Мне нужно куда-то бежать, что-то видеть, где-то влезть" / пресс-служба

Чи відвідуєш ти парки атракціонів? Чи подобаються тобі американські гірки?

Востаннє в парку атракціонів я був у Житомирі. Американських гірок там не було, але був атракціон “Сюрприз“, він як центрифуга, вас до стінки притискає і крутить у всі боки. Я взагалі не дуже люблю американські гірки, мені більше подобається сидіти й дивитися, як хтось там кричить. Але якщо потрібно – чому ні? В компанії я дуже піддатливий, скажімо так, я готовий повестися на пропозиції та проїхатись.

Виступ на сцені – це вже звичне для тебе заняття або це теж свого роду адреналін, сплеск сильних емоцій?

Завжди повторюю, що як тільки я перестану переживати перед виходом на сцену,  я, мабуть, перестану цим займатися. Це важливо, це завжди адреналін, це той адреналін здорового Яновича – здорової людини для мене, який  я готовий отримувати у великих дозах, але це завжди трохи хвилююче.

У фільмі “Інфоголік“ ти вперше працював з каскадерами, це було твоє бажання або це ініціатива продюсерів?

Я в принципі хотів зніматися у фільмі й був здатен на все, тільки щоб моя фізіономія з’явилася на екрані кінотеатрів. На знімальному майданчику є допустимі межі, є фізичні навички людей, які стискались з певними ситуаціями не один раз, і було б дуже дивним цим не користуватися. Я пам’ятаю, що лазив на рівні четвертого поверху, і, повірте, для мене четвертий поверх це вже достатньо для адреналіну. Було трохи боязко, але в роботі концентруєшся на результаті, а не на власних відчуттях.

Женя Янович: "Мне нужно куда-то бежать, что-то видеть, где-то влезть" / пресс-служба

Нещодавно ти публікував на своїй сторінці, що плануєш навчитися керувати автомобілем. Тобі раніше не хотілося сісти за кермо або на навчання просто не було часу?

Мені й зараз не хочеться сідати за кермо. Я вважаю, що час, який ти проводиш за кермом, можна використовувати набагато раціональніше, навіть знаходячись у цей момент на сидінні пасажира. Коли я їду в офіс чи на знімальний майданчик можу повторити текст, будучи за кермом я б ніколи не міг цього зробити. Їдучі додому чи переїжджаючи з локації на локацію я можу собі дозволити відпочити. Я бачу більше плюсів в тому, що я не керую автомобілем. Як навичка це потрібно для деяких сцен у кіно, саме для цього я й почав навчання. Але сказати, що автомобіль тепер буде невіддільною частиною мого життя не можу, скоріше це просто буде плюс один скіл, який я зможу використовувати.


Ранее Женя Янович рассказал, как снова оказался за партой.

Хотите знать важные и актуальные новости раньше всех? Подписывайтесь на Ivona.bigmir.net:) в Facebook и Instagram. ​