Женя Янович: "Мне нужно куда-то бежать, что-то видеть, где-то влезть"
Сегодня, после нескольких месяцев домашнего времяпровождения, люди стараются найти для себя источник положительных эмоций. Для многих адреналин становится возможностью быстрой подзарядки и восполнения энергии.
Читай также: Анна Гресь: “Людям не до сортировки мусора, пока многие живут за чертой бедности“
Мы поговорили с актером шоу “Мамахохотала“ на НЛО TV Женей Яновичем про его спортивные интересы, серфинг, работу с каскадерами и желанное чувство адреналина.
Женю, що спорт означає для тебе: це підтримка фізичної форми або це ще й перезавантаження думок, медитація?
Мені здається, що якби для людей спорт був би лише підтримкою фізичної форми, то цим би займалася б критична маса людей. Для мене це величезний комплекс, в який входить усе перераховане. Також спорт – це ще й певною мірою систематизація своєї дисциплінованості. Так само завдяки йому починаєш цінувати багато моментів, наприклад, їжу, правда й ненавидіти її починаєш.
Коли тобі легше тренуватися: ввечері або вранці?
Ранкові тренування для мене дуже кайфові тим, що я о 9-10 ранку думаю, що я вже встиг зробити щось корисне. Тому, мабуть, ранкові тренування подобаються більше, бо вони заряджають на цілий день. Звичайно, якщо це не тренування ніг, бо так ходити стає складніше. Ввечері я більше люблю ігрові тренування, наприклад, побігати у футбол, а після повернутися додому і просто впасти на ліжко. Зараз почав ще практикувати стрибки на скакалці. Я чесно не думав, що це так важко.
У своїх соціальних мережах ти показуєш, як катаєшся на сноуборді та як займаєшся серфінгом. Чи можна сказати, що відпочинок лежачи біля басейну – не для тебе?
За 2-3 дні пасивного відпочинку я згораю, як у прямому, так і у переносному сенсі. Я не можу собі уявити довгий пасивний відпочинок, максимум декілька днів. Мені треба кудись бігти, щось бачити, десь влізти.
Чи подобається тобі взагалі відчуття адреналіну?
Ні, не дуже. Я і на сноуборді катаюсь обережно. В першу чергу мені подобається відчуття безпеки та комфорту. Я вважаю, що як тільки людина змогла створити собі безпечне існування, якщо ми говоримо про первісних людей, тільки після цього вона змогла адекватно розвиватися.
Як ти ставишся до стрибків з парашутом? Чи виникало у тебе бажання настільки екстремально провести час?
Того року ми знімали з Сашею Ярмаком серіал “SVOEKINO“. І у нього була ідея, щоб у 3 серії, у якій ми драйвово проводимо час, ми стрибнули з парашутом. І я, неймовірно боячись висоти, а це моя основна фобія, був готовий стрибнути заради серіалу. Але потім це все передумалось. Сам поки не знаю чи готовий, скоріше ні, аніж так.
Чи відвідуєш ти парки атракціонів? Чи подобаються тобі американські гірки?
Востаннє в парку атракціонів я був у Житомирі. Американських гірок там не було, але був атракціон “Сюрприз“, він як центрифуга, вас до стінки притискає і крутить у всі боки. Я взагалі не дуже люблю американські гірки, мені більше подобається сидіти й дивитися, як хтось там кричить. Але якщо потрібно – чому ні? В компанії я дуже піддатливий, скажімо так, я готовий повестися на пропозиції та проїхатись.
Виступ на сцені – це вже звичне для тебе заняття або це теж свого роду адреналін, сплеск сильних емоцій?
Завжди повторюю, що як тільки я перестану переживати перед виходом на сцену, я, мабуть, перестану цим займатися. Це важливо, це завжди адреналін, це той адреналін здорового Яновича – здорової людини для мене, який я готовий отримувати у великих дозах, але це завжди трохи хвилююче.
У фільмі “Інфоголік“ ти вперше працював з каскадерами, це було твоє бажання або це ініціатива продюсерів?
Я в принципі хотів зніматися у фільмі й був здатен на все, тільки щоб моя фізіономія з’явилася на екрані кінотеатрів. На знімальному майданчику є допустимі межі, є фізичні навички людей, які стискались з певними ситуаціями не один раз, і було б дуже дивним цим не користуватися. Я пам’ятаю, що лазив на рівні четвертого поверху, і, повірте, для мене четвертий поверх це вже достатньо для адреналіну. Було трохи боязко, але в роботі концентруєшся на результаті, а не на власних відчуттях.
Нещодавно ти публікував на своїй сторінці, що плануєш навчитися керувати автомобілем. Тобі раніше не хотілося сісти за кермо або на навчання просто не було часу?
Мені й зараз не хочеться сідати за кермо. Я вважаю, що час, який ти проводиш за кермом, можна використовувати набагато раціональніше, навіть знаходячись у цей момент на сидінні пасажира. Коли я їду в офіс чи на знімальний майданчик можу повторити текст, будучи за кермом я б ніколи не міг цього зробити. Їдучі додому чи переїжджаючи з локації на локацію я можу собі дозволити відпочити. Я бачу більше плюсів в тому, що я не керую автомобілем. Як навичка це потрібно для деяких сцен у кіно, саме для цього я й почав навчання. Але сказати, що автомобіль тепер буде невіддільною частиною мого життя не можу, скоріше це просто буде плюс один скіл, який я зможу використовувати.
Ранее Женя Янович рассказал, как снова оказался за партой.
Хотите знать важные и актуальные новости раньше всех? Подписывайтесь на Ivona.bigmir.net:) в Facebook и Instagram.