День української писемності: важливі цитати поетес та письменниць
Олена Пчілка: “Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна“.
Там бій гримить. Там гине наша воля. Там треба рук, і зброї, і плечей. І що там варт чиясь окрема доля, той тихий зойк у безмірі ночей?..
Читай також: Письменники радять: що почитати з української сучасної літератури
Олена Теліга: “Перед нашою молоддю стоїть блискуче завдання – стати батьками майбутнього своєї нації. Хай же ж вона не зрікається цієї честі, виховуючись лише на сірих рядовиків. Нашій масі потрібні провідники б усіх ділянках життя, і хай кожний не підтинає собі добровільно крила, лише старається розгорнути їх якнайширше. Хай пам'ятає, що хто готує себе лише на те, щоб впрягтися до плуга, завжди матиме погоничів, а чи не забагато погоничів мали ми в минулому?“
Марко Вовчок: “Бо, бач, чим їм у світі розважитись? Як свій молодий вік собі скрасити?.. Солодко з'їсти, п'яно спити, хороше походити, – а більше що?“
Соломія Павличко: “Коли я думаю про Українську Жінку як колективний образ, то на пам'ять приходять різні картини... Всі вони живуть в одному просторі і часі, ніколи не перетинаючись, не вдумуючись в існування одна одної, навіть в своє власне існування, складаючи радше мозаїку образів, ніж один образ української жінки. В цій мозаїці десь скраю є й моє обличчя – тієї, котра прагне поєднати і зрозуміти їх усіх і себе саму як українську жінку“.
Коли бачиш перед себе озброєне військо ворога, озброєне могуче, що от-от кинеться на тебе, – шалене-шалене бажання перемогти охоплює людину.
Софія Русова: “Ми часто зустрічаємо людей назверх освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустиня, як говориться у Біблії, “Гроби пофарбовані, поваплені“.
Христина Алчевська: “Благословенні будьте ви, Хай з вами край цвіте коханий, Мов яблуневий цвіт весни, Мов думок рій, раніш незнаний“.
Читай також: Ivona – українськомовна: експеримент редакції
Наталія Кобринська: “Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо література була все вічним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків“.
Ольга Кобилянська: “Царство брехні панує, як ще ніколи дотепер. А правда відважується виповзати зі свого кутка не інакше, як закутана в привабливо-яскраві ганчірки...“
Леся Українка: “Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно – впасти, і хто не звик до чистоти кришталю, не тямить, як то тяжко – забруднитись“.